Видатні постаті Вінниччини
- vladzaliskiy
- 29 июл. 2015 г.
- 4 мин. чтения
Михайло Михайлович Коцюбинський
Михайло Коцюбинський - одна з найяскравіших і найсвоєрідніших постатей в українській та усій світовій літературі кінця ХІХ сторіччя. Літературний учень і земляк М. М. Коцюбинського Михайло Стельмах так сказав про літературну спадщину письменника: "Усе, дорогий Михайле Михайловичу, що написане кров'ю Вашого серця, зосталося в пам'яті всього нашого народу, а слово і краса ім'ям народу увійшли в безсмертя." Життя письменника тісно пов'язано з Вінниччиною. Понад 20 населених пунктів Вінницької області шанобливо зберігають пам'ять про перебуванням письменника, або його сім'ї. Серед них: Зарванці, Радівці, Бар, Клембівка, Шаргород, Кукавка, Станіславчик, Пиків, Літин, Немирів, Рахни Лісові. У містах Барі й Шаргороді, у селах Лопатинці, Михайлівка, Станіславчик відкрито музейні кімнати М. Коцюбинського. Багато незабутніх подій життя письменника пов'язано з Кам'янцем-Подільським. Національною святинею нашого народу став невеликий будинок у Вінниці, де понад 150 років тому народився письменник. Сьогодні це літературно-меморіальний музей Михайла Коцюбинського. Це один з перших літературно-меморіальних музеїв України. Експозиція його побудована за монографічним принципом і розміщена в п’яти кімнатах меморіального будинку. Різноманітні матеріали послідовно розкривають життєвий і творчий шлях письменника та його громадську діяльність. Серед матеріалів музею особливу увагу привертають оригінальні документи - метрична книга з записом про народження письменника, протокол педради Вінницького реального училища, де зазначено, що Михайлу Коцюбинському присвоєно звання народного вчителя. На території музею-садиби море квітів. Етнограф і близький друг письменника Володимир Гнатюк у своїх спогадах пише "Квіти - це буда його пристрасть і розкіш, і треба було бачити як іскрились його очі і гуляли з утіхи, коли переходив царинкою, засіяною соткою різних квітів..." Нетлінне слово Коцюбинського наснажує мільйони сердець. Погортаємо книгу вражень музею. В ній - схвильовані записи гостей з Києва, Москви, Казані, Тбілісі, Баку, з Польщі, Чехословаччини, Канади. "Були. Дивились. Думали. Спогад - на все життя. Вклоняємось великому Сонцелюбові." У рідному місті письменника його ім'я носить одна з центральних магістралей, педагогічний університет, кінотеатр, школа, будинок відпочинку. Кращі твори письменників Поділля відзначені літературною премією імені Михайла Коцюбинського. Її лауреатами стали Анатолій Бортняк, Дмитро Дереч, Григорій Усач, Михайло Каменюк. На Південному Бузі є так звана "Скеля Коцюбинського", мальовничий куточок, де любив відпочивати і обмірковувати свої твори письменник. За традицією до пам'ятного місця приїздять після випускного вечора юнаки та дівчата, щоб зустріти схід сонця, послухати соловейка, помріяти, поспівати. За поетичним натхненням сюди приходили Павло Тичина, Іван Микитенко, Володимир Сосюра, Андрій Малишко. Цю місцину відтворив відомий художник М. Бурачек, картина його експонується в музеї-садибі Михайла Коцюбинського в м. Вінниці. На околиці села Зарванці поблизу Вінниці учні місцевої школи впорядкували і взяли під охорону "Джерело Коцюбинського". Тут чутлива душа письменника вбирала найніжніші звуки й барви рідної землі, які він потім переніс у свої твори. В 1971 р. на честь письменника в Шаргороді встановлено пам`ятну стелу роботи вінницького скульптора М. Непорожнього. Чимало творів присвятили М. Коцюбинському його земляки - народні умільці. Серед них - портрети письменника (різьба по дереву), виконані майстором народної творчості В. Бичковою, вишивки М. Пасічник, Ф. Радивонюк, ліногравюра Р. Соколовського, малюнки З. Носальської та ін. Викладачі та студенти Вінницького державного педагогічного університету вивчають творчу спадшину письменника, відкривають все нові сторінки життя та творчості, особливу увагу приділяючи його зв`язкам з рідним краєм. В педуніверситеті встановлено пам'ятник письменнику, діє музей письменника. Нижче розміщено віртуальну панораму музею.

Василь Семенович Стус
Васи́ль Семе́нович Сту́с (нар. 6 січня 1938, село Рахнівка Гайсинського району Вінницької області — † 4 вересня 1985, табір ВС-389/36-1 біля села Кучино, Пермської області) — український поет,перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1990), Герой України (2005).
За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури Василь Стус зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.

Заболотний Данило Кирилович
28.ХІІ.1866, с. Чоботарка, тепер с. Заболотне Вінницької обл. — 15.ХІІ.1929, Київ. Президент Всеукраїнської академії наук (1928-1929). Український мікробіолог і епідеміолог. Академік Академії наук СРСР з 1929 року, академік Академії наук України з 1922 року (у 1928-1929 роках її президент). 1891 року закінчив Новоросійський і 1894 року Київський університети. У 1919-1923 роках — ректор Одеського медичного інституту, де організував першу в світі кафедру епідеміології. У 1928-1929 роках — директор Інституту мікробіології і епідеміології АН України.
Наукові праці присвячено вивченню чуми, холери, сифілісу, газової гангрени, дифтерії, черевного й висипного тифів, дизентерії. Докладно дослідив збудника і переносників чуми, форми хвороби, працював над виготовленням протичумних вакцин та сироваток. Створив наукову школу. Президією Академії наук України засновано премію ім. Д.К. Заболотного. Його ім'я присвоєно Інституту мікробіології і вірусології НАН України. Опублікував понад 200 праць, присвячених головним чином вивченню трьох інфекційних хвороб — чуми, холери йсифілісу. Його наукові висновки базувались на багатому фактичному матеріалі, на подвижницькій практичній боротьбі з інфекційними захворюваннями. У 1897 р. брав участь в експедиції з вивчення чуми в Індії, Аравії. В наступні роки керував експедиціями з вивчення спалахів чуми в Монголії, Китаї, на Забайкаллі, в Ірані, Аравії, Месопотамії, в Киргизьких степах, Поволжі, Туркестані, Шотландії, Маньчжурії та ін. Д. Заболотний слідом за Л.Пастером багато зробив у вивченні та трактуванні ролі мікробіологічного чинника, біологічних властивостей збудників різних захворювань у виникненні, розвитку та згасанні епідемій, що і принесло йому світове визнання.

Comments